Хотят ли русские войны?
Сегодня нам прислал своё стихотворение украинский поэт Олег Буць. Само стихотворение является новым, современным взглядом на известные строки Евгения Евтушенко «Хотят ли русские войны».
Котята війни
Це добре знає стар і млад –
Маленький шлунок у котят.
Наперстка менше враз бере,
Але котя жере й жере!
Вже й обробилося не раз,
І зачищає зад весь час,
В самого порвані штани.
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Годуй чи гладь удень, чи в тьмі –
А в нього своє на умі.
В подушках кігті на посту,
І лиже зброю він круту.
Спитай у чехів у слов’ян,
Спитай розстріляний Афган,
І все розкажуть їх сини –
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Ти хочеш вір, а хоч не вір –
Ласкаво мурка дикий звір!
Розрісся він в боки і в зад,
А розуміння, як в котят.
Спитай розірваних грузин,
Спитай чеченців, осетин –
Усі котятам цим «должни».
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Такі ось руськії,
Котята руськії
Котята руськії війни!
Знай, руський, мій колишній брат,
Що зло вертається назад.
І не спитають вас ВОНИ,
Чи знов ви хочете війни…
Чи знов ви хочете,
Чи знов ви хочете –
У себе хочете
Війни…
P.S. Ніколи не думав, що таким чином буду перекладати Євтушенка. Тим більше, що мій дід брав участь у штурмі Кенігсберга, Варшави і Берліна. Вернувся без однісінької подря-пини, але навіть не сивий, а білий… І тому для мене вже й під час незалежної України «нашими» лишались ті, хто їхали з моїм дідом на одному танку, захищали його від дурних команд («впірьод, бандера, а то застрелю!»), ділились «гвардійськими» наркомівськими… Все життя при будь-яких застіллях, він, типовий західняк, в пам’ять про своє фронтове минуле, пив лише сто п’ятдесят… І з сльозами на очах слухав геніальну пісню з геніальними словами…
Але мусив перекладати. І всі, хто нині читають цей переклад, або спробують його наспівати, знають – чому мушу…
Полеглі в 1941-1945 роках у війні з Німеччиною — пробачте мене!
28.02.2014 Олег Буць