НЕБЕСНА СОТНЯ
23 лютого… свято нашої звички. Свято більшовицької червоної гвардії…
Досить.
В Україні є своя Гвардія. В Україні є свої Герої!
Не знаю хто придумав назву НЕБЕСНА СОТНЯ для заглиблих героїв Майдана. Але цей вираз дуже влучний та чуттєвий. Коли я вперше його почув, в мене навернулася сльоза…
НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
Вірш невідомого автора
Мені наснилася пісня, чітко наснилася жінка-виконавиця, навіть мелодія, а слів не пригадую… Ці слова зродилися зі сліз, виплакалися з пісні, вранці, коли прокинулася від хлипу зі сльозами на очах.
Ця мелодія постійно в моїй голові, співаю і плАчу… Можливо, хтось із фахівців-композиторів зуміє відчути її. Або йому вчується власна мелодія…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Знову пруть на нас зайди непрохані,
Їм ніщо людське не приспало хіть.
Вже не чутно пташиного тьохкання,
Тільки спалахи, спалахи, спалахи!..
Приспів:
І враз – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе!..
На мить погасло сонце,
На мить не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе.
Із чоти народиться тисяча,
Кожна тисяча вродить мільйони.
Кожен з нас – у тобі, як і ти – в серцях.
Йдуть на клич нові батальйони.
П – в.
Будуть квіти й країна оновлена,
Буде бігати син по травичці…
Бо герої лишились не зломлені,
Бо для нас Україна – найвище!
П – в: І враз – завмерли квіти!
І враз – урвалось небо!
І ти – не в цьому світі,
І ти летиш від себе…
На мить погасло сонце,
На мить не стало неба.
І вже нема віконця,
Нема шляху до тебе!..
Катам утнули руки
Одвічно загребущі,
Бо в нас – одна спонука:
Вкраїнські вільні душі. (Двічі).
Вкраїнські вільні душі!!
Вкраїнські вільні душі!!!
(© Любов СЕРДУНИЧ, 19 – 20 вересня 2014).