100 бійців
100 бійців. Пісня — відео кліп.
Підтримаємо нашіх хлопців піснею «СТО БІЙЦІВ».
Багато хто з чоловіків українців найближчими днями може отримати повістку у військкомат.
Це буде для нас, диванної сотні, яскравий тест. Чи здатні ми тільки язиками чесати, чи можемо й стати у стрій?
Пісня для тих, хто приймав та приймає безпосередню участь у бурхливих або монотонних справах з захисту нашої Батьківщини — України. А також для тих, хто скоро вступить до лав захистників своєї землі.
100 бійців.
100 бійців. Пісня — відео кліп.
100 бійців (Сто бійців). Текст пісні.
Протекла мов кров з ножа
По степу тонка межа:
Ліворуч битва, а справа бій,
Чигає смерть у далі голубій.
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
День за днем, хто знає, де,
Був наказ – і сотня йде.
Крізь вогонь і куль політ
Крізь вугілля і крізь граніт.
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
З рубежу і на рубіж,
З роздоріж до роздоріж
І так далеко твій рідний дім,
Кохана жде тебе у нім.
Навмання нас доля б’є.
Вчора був, сьогодні є,
А завтра хтозна, що буде там…
За Батьківщину життя віддам…
Завтра я, а потім ти.
Хтозна як, та треба йти
До бою зброю, смерть ворогам!
Нема спочинку моїм ногам…
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
Люба, чуєш, ти не ридай!
Він не вмре за рідний край!
Хай гине ворог за наш Донбас,
Дорога дальня чекає нас.
Ми йдемо – одна сім’я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців – один наказ.
Гарна пісня. І мій чоловік очікує на повістку, його військова спеціальність затребувана.
Казала колись моя бабуся що не можна нікого проклинати, але читаючи в новинах скільки людей вже загинуло на цій війні, не проклинати Путина — це гріх. А з ним разом тих навіжених старих, які репотіли «путін памАги!» і прикликали війну на нашу землю. Їхні старезні скривлені в незадоволеній гримасі писки не забуваються- стоять перед очима. Це через них щодня гинуть діти. Їхні руки з портретами сталіна, не менше у крові, ніж руки кремлядів і того ж сталіна. Про «мирних житєлєй, що гинуть» тепер голосять, а ви старі дурепи думали що що? Хтось на блюдці віддасть кавалок української землі сусідній державі, бо ви хочете назад в совок? Ото нехай путін тепер цим лярвам іхні кроваві пенсії й виплачує. В містах, де люди не хотіли кричати «путін памАгі» — там нема війни.
А за наших чоловіків ми будемо молитись.
Кажуть що на війні нема атеїстів, перед боєм моляться усі… Але це не гра, не футбольний матч. На жаль…